Мурро — для тебе, якщо ти живеш із біполярним розладом або межовим розладом особистості (BPD). Зроблено саме під ці два стани — під епізоди, під ліки, під те, як пам’ять підводить саме тоді, коли найпотрібніша. Не треба нічого «правильно» вміти. Просто заходь як є. Якщо діагнозу немає, а настрій хитає — теж заходь, ніхто не проганяє. Просто знай, що зроблено це під ті два.
Коли настрій хитає, легко загубити ґрунт під ногами. Цей застосунок — простий щоденний якір. Пару хвилин на день: відмітити сон, їжу, настрій. З цих маленьких крапок з часом видно закономірності — і тобі, і твоєму лікарю.
Головне: це не лікар і не заміна лікуванню. Це помічник поруч із твоїм психіатром чи психотерапевтом, а не замість них.
Серце застосунку. Тут ти відмічаєш сон, настрій, їжу, маленькі перемоги дня і оцінку дня загалом. Не треба заповнювати все. Навіть одна крапка — це вже добре. Якщо писати важко — під нотаткою дня є «Сказати вголос»: до 30 секунд голосом. Запис лишається тільки на цьому телефоні, зашифрований: він не йде на сервер, не потрапляє у звіт чи експорт, і бот його не чує. Після виходу з акаунту записи зникають.
Познач, що з’їдено за день — сніданок, обід, вечеря, перекус — щоб не забувати їсти. Апетит часто збивається у важкі періоди. Можеш дописати пару слів: що було на тарілці, чому мало чи багато.
Просто скільки було за день — або що не було. Тут немає лічильника тверезих днів і не буде: число, яке скидається в нуль після важкого вечора, оголошує провал саме тоді, коли сил найменше. Записані дні лишаються записаними, нічого не рахується вгору, тому нічому й скидатися. Сенс у іншому: побачити, як алкоголь лягає на сон і на наступний день — а це для біполярного розладу один із найпомітніших важелів.
Якщо хочеш детальніше — тут можна відмітити час звичних щоденних справ: перший контакт із людиною, перша справа дня, вечеря. Що стабільніший розпорядок дня — то стійкіший стан. Це необов’язково, розкривай, коли є настрій.
Це AI-бот, а не людина і не терапевт. Йому можна виговоритись, попросити техніку заспокоєння чи просто розкласти по поличках, що коїться. Він знає твої останні записи, тож розуміє контекст. Він ніколи не пише першим і ні до чого не примушує. Перед кожною відповіддю стоїть окрема перевірка на кризу, яка не залежить від самої моделі. І він читає лише кілька останніх днів, а не весь твій архів, — що саме він бачить, показано на сторінці «Що застосунок про тебе знає».
Компаньйон бачить теми твоїх минулих розмов і коли вони були, але не самі слова з них — повний текст він назад не читає навмисно. Тому пояснювати одне й те саме доводиться щоразу. Тому є кілька рядків, які ти пишеш для себе: «працюю в ніч, тому сон такий», «мама померла в березні», «нема кому дзвонити». Він бачитиме їх щоразу. Це твої слова: застосунок сюди нічого не дописує і нічого звідси не висновує, а стерти можна одним дотиком. На кризовий екран це не впливає — він працює завжди. Поле — на сторінці «Що застосунок про тебе знає», у Профілі.
Коли зовсім штормить — тут можна відмітити емоції та пориви (зокрема бажання нашкодити собі). Якщо позначки високі, застосунок одразу запропонує допомогу.
Короткі вправи з DBT і CBT на важкі моменти — щоб перечекати гостру хвилю, а не боротися з нею наосліп. Окремо є «Люди й розмови»: як сказати важке, як відмовити без сварки і що робити, коли здається, що тебе відкинули.
Твої особисті кроки й контакти на випадок кризи. Найкраще заповнити його заздалегідь, у спокійний час — щоб у важкий момент не думати, а просто відкрити. Є ще «Паспорт кризи» — одна сторінка на папері: твої люди, що допомагає, що прибрати подалі, які ліки і номер термінової допомоги. Для випадку, коли телефон розрядився, лишився вдома або його забрали в лікарні. Кнопка — угорі плану безпеки.
План безпеки — про те, що робиш ти. Ця картка — про те, що робить людина поруч. Пʼять пунктів, які пишеш ти: як це виглядає, коли починається; що допомагає; що НЕ допомагає; що казати; коли дзвонити і кому. Третій пункт найважливіший — того, що робить гірше, ніхто не знає, поки ти не скажеш. Друкується й віддається одній людині. Застосунок не додає туди жодного свого слова про твій стан. Кнопка — угорі плану безпеки.
Кнопка «Допомога» є на кожному екрані застосунку. Один дотик — і відкриються справжні номери допомоги для твоєї країни та кілька кроків на просто зараз. Нічого не треба заповнювати наперед, і нічого нікуди не надсилається. Якщо читаєш це без акаунта — кнопка допомоги є й на цій сторінці.
Твої особисті ранні ознаки того, що стан починає їхати — щоб зловити його раніше, ніж накриє з головою.
Для тієї години, коли хочеться щось написати — і потім не відкотиш. Сварка, «прочитано і не відповіли», відчуття, що тебе кидають. Пишеш усе, що хочеться сказати, і НЕ відправляєш. Вибираєш, коли повернутись: 20 хвилин, година або до ранку. Тоді застосунок покаже це тобі знову і спитає: відпустити, переписати чи надіслати самому. Зазвичай лишається половина, і вона точніша. Застосунок нічого й нікому не надсилає — він цього не вміє. Це просто місце, де слова почекають. Відкрити раніше часу можна завжди. Перед цим побачиш одне речення — твої власні слова, написані собі заздалегідь.
Короткі розділи про те, що взагалі відомо про біполярний розлад і межовий розлад особистості: куди це йде далі, що згасає само, а що лишається надовго, чому відмова б’є так сильно, чому підйом майже завжди пропускають. Це загальна інформація про стани, а не висновок про тебе — у цих текстах немає жодного слова про твої записи, і застосунок їх не читає. Кожен розділ закінчується одним питанням, яке з нього виходить. Один дотик — і воно в списку до лікаря, щоб не згадувати його на прийомі з нуля. Читається один раз, у спокійний день. У поганий день туди йти не треба.
Дві прості речі. Перша: можна притримати те, що хочеться купити — на годину, на шість чи на добу. Коли час вийде, застосунок спитає один раз: усе ще хочеш? Часто за цей час бажання минає само. Друга: можна записати куплене і суму, якщо хочеш. Тоді видно, куди пішли гроші за останні 30 днів. Без бюджетів, без «ти витрачаєш забагато», без червоного — просто список і одна сума, щоб не гадати. Чого тут немає: застосунок не бачить твоєї картки й не може нічого заблокувати. Пауза тримається тільки на тобі. Тому є ще «слова собі» — одне речення, яке ти пишеш у спокійний час і бачиш тоді, коли захочеш прибрати паузу раніше. Прибрати можна завжди — просто спершу прочитаєш себе.
Якщо тебе не було кілька днів чи кілька тижнів — застосунок не проситиме заповнювати пропущене і нічого не рахує. Пропущені дні так і лишаються пропущеними. Замість цього він покаже те, що ти маєш записаним про свої ранні ознаки — обидва боки, підйом і спад, бо без свіжих записів застосунок не має права вирішувати, який із них зараз. Ця картка з’являється один раз на одну перерву, і її можна закрити.
Тут немає ланцюжків «днів поспіль», немає докорів за пропущений день, немає значків, рахунків і нагадувань про незроблене. Немає «ми помітили епізод» і оцінок твого стану. Пропущений тиждень нічого не ламає, чесна відповідь ніколи не карається, кризова кнопка ніколи не ховається і не стає тихішою. Це не недоробка — це правило, за яким тут ухвалено кожне рішення: застосунок має бути безпечним у твій найгірший день і не додавати стресу поверх того, що вже є. Усе, що звичайно тримає людей у застосунках через тиск, тут викинуто свідомо. І якщо важко не один день, а смуга — у згорнутому вигляді є «нехай так і далі»: кілька днів буде тихо, застосунок нічого про це не запише, воно мине саме за тиждень, і будь-коли можна натиснути «показати решту».
Найважливіше працює без звʼязку: ліки на сьогодні (їх можна відмічати — збережеться, коли звʼязок повернеться), план безпеки, твої люди на екрані «Допомога», а також аналізи й питання лікарю. Для цього застосунок тримає копію на самому телефоні, зашифровану ключем, який неможливо звідти витягти. Копія зникає, коли ти виходиш з акаунту. Якщо на екрані написано «немає звʼязку — з цього телефона», ти дивишся саме її.
У Профілі є поле «Щось працює не так?» — напиши туди навіть коротко. Застосунок додасть саме технічне: який екран, розмір вікна, мова, браузер і чи був зв’язок. Твої записи, розмови, ліки і щоденник не додаються ніколи. Якщо зручніше поштою — там же є адреса.
Сон, настрій і розпорядок за тижні. Окремі крапки складаються в картину, яку можна показати лікарю. Регулярність добового ритму — це не косметика: вона одна з небагатьох речей із доказовою базою при біполярному розладі.
Твій рік як одна картина, зіткана з твоїх записів. Нічого не оцінюється і не рахується — навіть кількість днів. Пропущений день — це просто повітря в полотні, а не діра. Її можна надрукувати як постер. Кнопка — під полотном на екрані «Ритм».
Пошук по твоїх власних словах: нотатки днів, зроблене, нотатки з психотерапії, питання лікарю, пауза для слів. Питання «а коли це почалось?» майже завжди має відповідь у твоїх же записах. Пошук працює на самому телефоні — слово, яке ти вводиш, нікуди не надсилається, і застосунок нічого не рахує й не робить висновків із того, що знайшлось. Кнопка — в «Ритмі», під полотном.
Записуй так, як надруковано на бланку: назва, дата, значення і хто призначив — якщо хочеш. Мурро нічого не тлумачить, не каже, чи це норма, і ніколи не пише «пора здати»: інтервал вирішує лікар, а не застосунок. Сенс один — щоб останній результат був у тебе під рукою в кабінеті й сам друкувався у звіті. Кнопка на головній, поруч зі «Спитати лікаря».
Екран на час самого прийому. В одному місці: твої запитання, ліки з дозами, до якої дати рецепт, останні аналізи — і поле, куди записати, що сказали. Запитання можна відмічати як спитані, щоб не загубити місце в розмові: рядок лишається на екрані, тільки перекреслений. Працює без зв’язку — у клініці його зазвичай немає, тому все потрібне лежить зашифроване на телефоні, а нотатка піде на сервер, щойно мережа з’явиться. Це не медичний запис, а те, як воно почулося тобі: дози в «Ліках» від нього не міняються, їх треба поміняти вручну вдома. Прийоми ніде не рахуються. Відкрити — у ящику з інструментами на головній або зі звіту для лікаря.
Кожен препарат, який колись був у твоєму списку, лишається тут — навіть після того, як його перестали приймати: коли почався, коли зупинився, чому — і що про нього написано в спокійний день. Це сторінка для одного питання, яке ставлять на першому прийомі в кожного нового лікаря: «що вже пробували?». Зазвичай на нього доводиться згадувати з нуля, і саме тому та сама річ пробується вдруге через кілька років. Застосунок сюди нічого не дописує і нічого не оцінює: тут тільки те, що було введено тобою колись. Її можна надрукувати окремо від звіту.
Застосунок може нагадати про ліки в той час, який ти обереш, і про день психотерапії. У сповіщенні ніколи не пишеться назва ліків — щоб людям поруч не було видно на екрані блокування нічого зайвого. Вмикається в Налаштуваннях, окремо на кожному пристрої: якщо увімкнути на ноутбуці, на телефон вони не прийдуть. Там же видно, коли останнє нагадування реально дійшло на пристрій, — щоб тиша не лишалась непоміченою. Якщо якийсь день не має рахуватись для ліків — лікарня, відпустка, лікар сказав зупинити, — його можна позначити «не рахувати цей день»: у трекері під ліками або в картці будь-якого минулого дня. Відмічене нікуди не зникає, просто той день не входить у відсоток, і у звіті для лікаря написано, скільки днів не враховано. Причину застосунок не питає.
Окремо від ліків можна увімкнути тихі вечірні повідомлення: запрошення записати день, техніка на сьогодні або просто «пропустити день теж нормально». Не більше одного на день. Вони ніколи не докоряють за пропущені дні й не рахують серії — бо пропуски трапляються саме тоді, коли й так важко.
Пропустити день — нормально. Це не іспит, і ніхто тебе не оцінює. Роби стільки, скільки можеш сьогодні.
Якщо Murro зупиниться — що тоді