Мурро — для тебе, якщо ти живеш із біполярним розладом або межовим розладом особистості (BPD). Він зроблений під ці два стани — під епізоди, під ліки, під те, як пам’ять підводить саме тоді, коли найпотрібніша. Не треба нічого «правильно» вміти. Просто заходь як є. Якщо діагнозу немає, а настрій хитає — теж заходь, ніхто не проганяє. Просто знай, що зроблено це під ті два.
Коли настрій хитає, легко загубити ґрунт під ногами. Цей застосунок — простий щоденний якір. Пару хвилин на день: відмітити сон, їжу, настрій. З цих маленьких крапок з часом видно закономірності — і тобі, і твоєму лікарю.
Головне: це не лікар і не заміна лікуванню. Це помічник поруч із твоїм психіатром чи психотерапевтом, а не замість них.
Серце застосунку. Тут ти відмічаєш сон, настрій, їжу, маленькі перемоги дня й оцінку, як день загалом. Не треба заповнювати все. Навіть одна крапка — це вже добре.
Познач, що з’їдено за день — сніданок, обід, вечеря, перекус — щоб не забувати їсти. Апетит часто збивається у важкі періоди. Можеш дописати пару слів: що було на тарілці, чому мало чи багато.
Просто скільки було за день — або що не було. Тут немає лічильника тверезих днів і не буде: число, яке скидається в нуль після важкого вечора, оголошує провал саме тоді, коли сил найменше. Записані дні лишаються записаними, нічого не рахується вгору, тому нічому й скидатися. Сенс у іншому: побачити, як алкоголь лягає на сон і на наступний день — а це для біполярного розладу один із найпомітніших важелів.
Якщо хочеш детальніше — тут можна відмітити рівень піднесення й спаду окремо, і час звичних щоденних справ. Що стабільніший розпорядок дня — то стійкіший стан. Це необов’язково, розкривай, коли є настрій.
Це AI-бот, а не людина і не терапевт. Йому можна виговоритись, попросити техніку заспокоєння чи просто розкласти по поличках, що коїться. Він знає твої останні записи, тож розуміє контекст. Він ніколи не пише першим і ні до чого не примушує.
Коли зовсім штормить — тут можна відмітити емоції та пориви (зокрема бажання нашкодити собі). Якщо позначки високі, застосунок одразу запропонує допомогу.
Короткі вправи з DBT і CBT на важкі моменти — щоб перечекати гостру хвилю, а не боротися з нею наосліп.
Твої особисті кроки й контакти на випадок кризи. Найкраще заповнити його заздалегідь, у спокійний час — щоб у важкий момент не думати, а просто відкрити.
Кнопка «Допомога» є на кожному екрані застосунку. Один дотик — і відкриються справжні номери допомоги для твоєї країни та кілька кроків на просто зараз. Нічого не треба заповнювати наперед, і нічого нікуди не надсилається. Якщо читаєш це без акаунта — кнопка допомоги є й на цій сторінці.
Твої особисті ранні ознаки того, що стан починає їхати — щоб зловити його раніше, ніж накриє з головою.
Якщо тебе не було кілька днів чи кілька тижнів — застосунок не проситиме заповнювати пропущене і нічого не рахує. Пропущені дні так і лишаються пропущеними. Замість цього він покаже те, що ти сам(а) колись записав(ла) про свої ранні ознаки — обидва боки, підйом і спад, бо без свіжих записів застосунок не має права вирішувати, який із них зараз. Ця картка з’являється один раз на одну перерву, і її можна закрити.
У Профілі є поле «Знайшов(ла) баг?» — напиши туди навіть коротко. Застосунок додасть саме технічне: який екран, розмір вікна, мова, браузер і чи був зв’язок. Твої записи, розмови, ліки і щоденник не додаються ніколи. Якщо зручніше поштою — там же є адреса.
Сон, настрій і розпорядок за тижні. Окремі крапки складаються в картину, яку можна показати лікарю. Регулярність добового ритму — це не косметика: вона одна з небагатьох речей із доказовою базою при біполярному розладі.
Застосунок може нагадати про ліки в той час, який ти обереш, і про день психотерапії. У сповіщенні ніколи не пишеться назва ліків — щоб людям поруч не було видно на екрані блокування нічого зайвого. Вмикається в Налаштуваннях, окремо на кожному пристрої: якщо увімкнути на ноутбуці, на телефон вони не прийдуть.
Окремо від ліків можна увімкнути тихі вечірні повідомлення: запрошення записати день, техніка на сьогодні або просто «пропустити день теж нормально». Не більше одного на день. Вони ніколи не докоряють за пропущені дні й не рахують серії — бо пропуски трапляються саме тоді, коли й так важко.
Пропустити день — нормально. Це не іспит і не оцінка тебе. Роби стільки, скільки можеш сьогодні.