Гіпоманію ти, найімовірніше, пропустиш

Депресію помічають майже завжди — вона болить. Підйом майже не помічають, бо він не болить, а навпаки: сили є, все встигається, ідеї сходяться, спати не хочеться.

Тому підйом майже завжди першими бачать не ті, хто в ньому, а ті, хто поруч. Це не тому, що людина себе обманює. Це тому, що зсередини підйом відчувається не як стан, а як «нарешті я в нормі».

Практичний висновок один: домовитись заздалегідь з кимось одним, кому ти дозволяєш сказати вголос. І записати собі, поки спокійно, які саме дві-три речі це в тебе. Не для застосунку — для себе.

І окремо: пропустити підйом — не провал. Його пропускають майже всі, зокрема ті, хто живе з цим десятиліттями.